Історична довідка

                                    Лиманський район

Лиманський (Комінтернівський)  район створений в 1923 році.

Загальна площа району – 150 тис. га.

Розташований на сході Одеської області. Межує: на сході – з Березанським районом Миколаївської області, на півночі – з Березівським районом, на заході – з Іванівським районом, на півдні – з містом Одесою.

На території району розташовані Тілігульський, Куяльницький, Великий та Малий Аджалицький лимани, район має вихід до Чорного моря.

Чисельність населення району станом на 1 січня 2009 року складає 68,3 тис. чоловік. В оздоровчий сезон чисельність населення збільшується на 40-45%.

Населення району мешкає в 67 населених пунктах ( із них 3 – селища міського типу), що входять до 20 сільських і 3 селищних рад.

На території району проживають представники 52 національностей і народностей.     Переважний склад українці – 81,4 %, росіяни – 13 %, молдовани – 1,6 %, болгари – 1,4 %, білоруси – 0,7 %, вірмени – 0,2 %, греки – 0,3 %.

Зовнішні і внутрішні зв’язки району забезпечуються залізничним і автомобільним транспортом. На території району проходить ділянка залізниці Одеса- Вознесенськ-Первомайськ, на якій розміщені дві залізничні станції – Кремидівка і Сербка. Від станції Чорноморська, яка розташована на території Шомполівської сільської ради, відгалужується залізнична вітка до Одеського припортового заводу і до порту Южний.

Район має розгалужену мережу автошляхів, що зв’язують районний центр Комінтернівське з іншими районними центрами Одеської області і цілим рядом населених пунктів всередині району. Територією району проходять автодороги державного значення Одесса-Мелітопіль-Новоазовськ, Одесса-Вознесенськ-Новий Буг.

На березі Тілігульського лиману розташована частина Тілігульського ландшафт-ного парку,  біля села Петрівка знаходиться загальнозоологічний заказник держав-ного значення  “Петрівський”.

На території району працює 73 установи Міністерства культури та мистецтв України, розміщено 76 пам’ятників історії, мистецтва, археології та архітектури, які стоять на державному обліку, у тому числі 36 розташовані на рекреаційних територіях (1 пам’ятник архітектури, 11 пам’ятників археології, 24 пам’ятника історії та мистецтва).

В районі с. Кошари, Сичавської сільради, розташовано цікавий археологічний пам’ятник   – городище Кошари, який датується ІУ-ІП ст. до н.е.

Постановою Верховної Ради України від 14 липня 2016 року №1465-УІІ Комінтернівський район перейменовано на Лиманський.

Адміністративний центр району – селище міського типу Доброслав.

Доброслав (до 20.07.2016 року- Комінтернівське, до 1933 року – Антоно-Кодинцеве) – селище міського типу, центр району. Розташоване в 35 км від Одеси та 16 км від залізничної станції Креми-дівка. Через Комінтернівське проходить автодорога Одеса-Вознесенськ-Новий Буг. Населення селища – біля 8 тис чол.

Населений пункт виник біля 1802 року як кріпацьке село. Його поява і назва по-в’язана з іменем поміщика з Полтавської губернії Антона Кодинцева, який купив ці землі у поміщика Колмогорова і переселив на них частину своїх селян.

З 1849 року Антоно-Кодинцево вважалося містечком і повітовим центром.

Коли в 30-40х рр. ХІХ ст. зросла роль таких навколишніх містечок як Северинівка, Березівка, Янівка, значення Антоно-Кодинцевого як ремісничого та торгівельного центру підупало.

Після земельної реформи 1861 року селян звільнили від кріпосної залежності та наділили землею, однак деякий час вони залишалися тимчасово зобов¢язаними перед поміщиком.

В 1862 році у містечку відкрито однокласну церковно-приходську школу, а в 1878 році – другу, земську двокласну. В 1904 році в Антоно-Кодинцевому було відкрито бібліотеку.

Політичні події початку ХХ ст. не оминули містечко. Близькість до Одеси відзначилася на поширенні серед місцевих жителів агітаційних листівок та забороненої літератури антипоміщицького змісту, а в 1906 році такі листівки друкуються на місцевій підпільній друкарні.  В часи революції та військових події 1917-1920-х рр. мешканці містечка вели активну боротьбу з австро-німецьким військами та денікінцями.

В 1920 році в Антоно-Кодинцевому була відрита єдина трудова школа, в якій навчалося 150 дітей. Відновила свою роботу повітова бібліотека. З 1925 року в містечку з¢явився фельдшерський пункт, аптека.

Процес колективізації не оминув і Антоно-Кодинцево – в 1930 році була створена сільськогосподарська артіль “Комінтерн”.

В 1933 році Антоно-Кодинцево було перейменовано на Комінтернівське.

У довоєнний період значне поліпшилося життя жителів райцентру: відкрито лікарню на 100 місць, працювали заклади культури, покращився зовнішній вигляд  вулиць селища.

В роки Великої Вітчизняної війни біля 700 мешканців селища самовіддано захищали свою землю від ворога. 5 квітня 1944 року частини 6-ї армії під командуванням генерал  І.П.Шльоміна  звільнили Комінтернівське від німецько-румунської окупації.

Протягом перших чотирьох повоєнних років селище повністю відбудувалося, відновили свою діяльність колгосп, заклади освіти, охорони здоров¢я та культури.

В період 50-90-х років ХХ ст. Комінтернівське докорінно змінило свій вигляд.

З”явилися нові вулиці, збудовано нове приміщення лікарні з рядом відділень, загальноосвітню школу, багатоквартирні будинки на вулицях Мічуріна, Новоселів, Центральній.

З кінці 80-х років ХХ ст. активно будується новий мікрорайон приватних будинків у південній частині селища, вздовж автодороги.

Населений пункт газифіковано, заасфальтовано, будується новий мікрорайон приватних будинків. По послуг мешканців райцентру – цифровий телефонний зв’язок, швидкісний Інтернет, супутникове телебачення.

Постановою Верховної Ради України від 14 липня 2016 року №1465-УІІ сселище міського типу Комінтернівське перейменовано на Доброслав.

Друкувати Друкувати